Київська культура

Київська культура — археологічна культура, що існувала з 2-3 ст. до 2-ї половини 5 ст. н. е. на території Пн.-Сх. України й сусідніх Білорусі та Росії.

Является промежуточным этапом развития между зарубинецкой и колочинской культурами.

Находилась к северу от черняховской культуры.
По современным данным территория Киевской культуры доходит до бассейна Западной Двины.
Самые восточные памятники Киевской культуры в последнее время были обнаружены в Самарском Поволжье.

Виникла на основі пізньозарубинецьких пам'яток і згодом стала підґрунтям для формування ранньосередньовічних слов'янських культур: колочинської та пеньківської. Тому більшість дослідників вважає носіїв київської культури. безпосередніми предками ранньоісторичних слов'ян. Київська культура мала тісні зв'язки з черняхівською культурою.

Її артефакти датуються рубежем 2—3 — 1-ю пол. 5 ст.; вони знайдені на тер. пн.-сх. України та сусідніх до неї областей Росії й Білорусі. Поділяється на середньо- і верхньодніпровський, деснянський та східнолівобереж. локальні варіанти. Виникла на основі пізньозарубинецьких пам’яток 1—2 ст. (див. Зарубинецька культура) і стала, у свою чергу, основою формування ранньосередньовічних слов’ян. к-р: колочинської культури та пеньківської культури. Мала тісні зв’язки з черняхівською культурою. У літ. побутує думка, що носії К.к. були безпосередніми предками ранньоістор. слов’ян (зокрема венедів).

Про пам’ятки «київського типу» вперше почав писати В.Даниленко на зламі 1940—50-х рр. У наступні роки подібні пам’ятки були знайдені під час розкопок в Козаровичах, Обухові та Глевасі на Київщині, Улянівці та Олександровці на Чернігівщині, Боромлі на Сумщині, Абідні та Таймановій поблизу м. Могильов (Білорусь).

Украшения киевской культуры, выполненные в технике выемчатых эмалей. Т.н. "варварские эмали" 2-5 вв.
http://zhurnal.lib.ru/img/m/maslenkow_i_w/drewnosti/index.shtml

Поселення К.к. розташоване переважно на невисоких терасах, інколи на схилах балок та дюнах у заплавах річок. Гол. типом жител є напівземлянка з вогнищем. Трапляються також наземні будівлі, госп. споруди та виносні вогнища. Характерними є численні ями-льохи. Поховальний обряд — ямні трупоспалення з бідним інвентарем на ґрунтових могильниках. Кераміка — ліпні горщики й корчаги опуклобоких, біконічних та слабопрофільованих форм, глиняні диски-сковорідки. Інколи трапляються лощені ребристі миски, пряслиця (сплощені біконічні з великим отвором), знаряддя (залізні ножі, шила, кам’яні жорна). Прикраси, зокрема бронз. та залізні фібули і пряжки, належать гол. чин. до пізньорим. типів. Специфічними для К.к. є речі з розряду виїмчастих емалей (трикутні фібули, лунниці та ін.).

Літ.: Обломский А.М. Этнические процессы на водоразделе Днепра и Дона в I—V вв. н. е. М.—Сумы, 1991; Терпиловский Р.В., Абашина Н.С. Памятники киевской культуры: Свод археологических источников. К., 1992.